Іноді мені здається, що ці іграшки вийшли трішки чарівнішими, ніж я планувала.
Наче занадто багато тихих зимових вечорів впало всередину смоли й залишилося там жити.
Знаєш це відчуття коли в кімнаті темно, ялинка ще не світиться, а ти торкаєшся гілки і чуєш, як хрумтить повітря.
Ось щось таке.
Форми тут шість, і кожна зі своїм характером:
ялинка — про спокій, зірка — про маленькі бажання, що носяться в голові тихо-тихо, машинка з ялинкою — про “додому на свята”, ангел — про оте невимовлене «я поруч».
І всі ці зимові сцени — місяць, дерева, будиночок у заметах — виглядають так, ніби їх намалювали з пам’яті.
До речі, про розміри.
Іграшки приблизно 10 × 7 см — достатньо великі, щоб їх було видно на ялинці, але не настільки, щоб перебивали все навколо.
Такий ідеальний баланс: помітні, але делікатні.
Червоний тут не кричить, він дихає як жар у печі, коли підходиш ближче просто щоб трохи зігрітися.
Блискітки ловлять світло так, ніби всередині щось тихо мерехтить.
Я склала їх у подарункову коробку і зрозуміла: цей набір не про декор.
Про настрій.
Про маленьке передчуття свята, яке з’являється ще до того, як ти повісиш першу іграшку.
І саме за це я їх люблю найбільше.
